· 

Стрес як негативний чинник професійної діяльності менеджера

Робота менеджера пов`язана з численними впливами на його особу різних генераторів, які викликають стресові ситуації. 

 

Стрес - це "стан, викликаний внутрішніми або зовнішніми чинниками (стресорами), які гальмують дії особи або відкрито їй загрожують"

 

Під час стресу відбуваються численні зміни  у сфері психічних процесів, моторних і вегетативних реакцій. У цьому стані відбуваються зміни в гомональній та імунній системах.

У літературі виокремлюють три групи змін при стресі:

  1. Зміни мобілізуючі - це зміни, що мобілізують організм до подолання стресу.
  2. Зміни адаптаційні - організм намагається пристосуватися до стресового стану.
  3. Зміни диструктивні - пов`язані з вичерпанням, неможливістю боротьби зі стресом.

Сучасний менеджер повинен характеризуватися великою опірністю до стресу. Це змушує проаналізувати функціонування менеджера в іншій, ніж дотепер, площині і здатність приймати рішення в умовах організаційного стресу. Про те, що стрес часто супроводжує діяльність менеджера, пишуть різні автори, які звертають увагу на кілька аспектів цієї проблеми:

  1. Сучасна цивілізація є надзвичайно стресогенною з багатьох причин, серед котрих найважливішою є швидкість темпу змін, що перевищують адаптаційні можливості людини.
  2. Стрес є чинником, що викликає виникнення і поширення багатьох різних розладів і хвороб, таких як мігрень, хвороби сердця і системи кровообігу (головним чином гіпертонічної хвороби з її наслідками), астма, виразкова хвороба, безсоння, психічні і навіть мовні розлади.
  3. Інші характерні симтоми стресу - це постійне нервове напруження, втома, стах, фрустрація, виснаження, агресія, почуття самотності.

Описані чинники, є однією з двох основних груп, які негативно впливають на фунціонування менеджера. Другою такою групою є чинники (стресори), організаційно пов`язані з виконуваною роботою, а також із середовищем роботи менеджера. В дуже широкій і різнорідній групі стресогенних чинників в організації необхідно вказати на такі, як фізичні умови праці, способи виконанння роботи, сфера контактів з оточенням організації, а також можливості і обмеження розвитку організації.

 

Слід звернути увагу на те, що важливим емоційним наслідком стресу є стан іпохондрії. Під його впливом у менеджера зникає відчуття здоров`я і задоволення життям, часто такий стан додається до дійсних хвороб, спричинених стресом, і супроводжує ці хвороби.

 

"зростання і вид реакції на психологічні стресори залежать значною мірою від структури особистості, а осбливо від значення , яке ця особа надає окремій ситуації"  

 

Описуючи професійні хвороби, наприклад, хвороби хребта, серцеву недостатність, гіпертонію, називають різні розлади поведінки. Але розлади поведінки не є нозологічною одиницею хвороби, а групою різних реакцій, що відбуваються під впливом суспільних психологічних чинників, пов`язаних з роботою.

 

До змін поведінки, які є наслідком стресів у роботі, належать:

  • заядле куріння;
  • зловживання алкоголем;
  • фобія;
  • розлади особистості (депресія, нервові реакції, явна агресія);
  • переїдання;
  • порушення сну.

Стрес може бути пов`язаний із соціальним страхом.

 

Страх соціальний є "на противагу іншим страхам, преспективою буття, оціненою іншими з правдивої або уявної соціальної ситуації"

 

Соціальний страх може бути пов`язаний з публічними виступами. Це явище проявляється в деяких менеджерів при виконанні ними представницьких функцій.

 

До цього роду страхів належить:

  • страх перед публічним виступом;
  • страх спілкування з людьми;
  • хвилювання, сором`язливість;
  • страх перед публікою.

Психічні настрої менеджера (зокрема стан стресу) можуть також впливати на запам`ятовування і обробку інформації.

 

"добрий настрій полегшує обробку інформації і запам`ятовування позитивної інформації, понижений настрій сприяє обробці і запам`ятовуванню негативної"

 

Диференційований спосіб обробки інформації залежно від настрою може впливати на подальші спогади, оцінки і думки.

 

"особи у доброму гуморі вважають, що інші люди схильні до поведінки, пов`язаної з позитивними рисами, тоді як особи в поганому настрої очікують від інших негативної поведінки" 

 

Явища страху і нервування в осіб, що часто мають справу з такими ситуаціями, які цей стан викликають, в результаті переходять від стану страху і нервування до стресового стану. Страх і нервування можуть набирати форму суспільного страху.

 

"суспільний стах, чи побоювання, тремтіння і переляк...породжуються з приводу майбутніх чи дійсних оцінок у справжніх або надуманих міжособистісних контактах"

 

Класифікація ситуацій, які викликають побоювання щодо оцінок з боку інших осіб.

 

По-перше, страх перед думкою інших з`являється з випередженням ситуації, тобто відчуття до того, як станеться щось погане. В інших ситуаціях існує так званий реактивний страх, який породжується під впливом неприємного випадку.

 

З метою уявлення залежності між загальною характеристикою особистості і її схильністю до стресу подамо характеристику людини в моделі особистості груп. Тип А - це тип людини, для якої дуже суттєвим є конкурування, яка схильна до агресії і шкодує за кожною втраченою хвилиною, не може витримати навіть короткотривалого очікування. Особи типу А більше наражаються на небезпеку; є працівниками, які зляться, коли інші їм перешкоджають. Тип Б - це спокійні люди, терплячі та врівноважені, виконують тільки ту роботу, з якою впораються. Якщо їм перешкоджають в роботі, не будуть негативно реагувати.

 

"після 8-річного спостереження, проведеного на 1000 абсолютно здорових чоловіках, доведено, що захворювання венозних судин сердця у людей типу А наставали у 2,5 рази частіше, ніж в осіб типу Б" 

 

Люди, що з будь-якого приводу реагують вороже, ризикують захворіти серцевими хворобами, які стануть причиною їхньої смерті. Хто реагує вороже і весь час поспішає, створює собі несприятливі умови для налагодження позитивних контактів навіть з тими людьми, які створюють йому суспільну підтримку і тим самим оберігають від стресу.

 

Обговорюючи різні аспекти стресового стану у менеджера в організіції, крім описаних вище причин - соціальний страх, розлади поведінки тощо, можна назвати ще одну важливу причину, якою є функціонування менеджера в так званій важкій ситуації (ситуації, досягнення результатів у котрих можливо тільки в разі налагодження нормальної структури організації).

 

Причини розладу діяльності:

  • гіпермобілізація;
  • розлади орієнтації;
  • розлади пропорції між творчою і допоміжною діяльністю;
  • розпад структури.

Важка ситуація взагалі становить для особи певну загрозу. Прийняті сигнали про настання загрози спричиняють зростання активізації і появі емоцій, що мають адаптаційний характер.

 

Багато авторів вважає, що термін "важка ситуація" і "стрес" означають у психології один і той самий, або подібний клас явищ. В інших випадках стрес трактується лише як наслідок дії важких ситуацій.

 

Обговорюючи явище стресу в діяльності менеджера, конче потрібно розглянути також істину проблему бородьби з ним. З цього питання розроблено різні техніки і методи опанування стресових і важких ситуацій. Контроль власних можливостей, наприклад, збільшується з відповідною підготовкою, тренінгом або довготривалим набуттям досвіду. Прикладом найбільш універсального способу підвищення контролю над власними можливостями є аутогенний тренінг. Важкі ситуації, особливо екстримальні,часто бувають так ускладнені, що елементарні втручання у власний психічний стан з метою його оптимізації не завжди завершується позитивним ефектом. Тому для виявлення профілактичних засобів постає необхідність проведення складних діягностичних і прогностичних заходів з орієнтацією на індивідуальні психологічні особливості людини і її психічний стан в складних умовах праці - в стресогенній стуації.

 

Тренінг безвідмовної роботи в заданих важких ситуаціях спирається на здібності до навчання. Мета тренінгу залежно від методу (методів),вміння осіб, що його проводять, і потреб учасників тренінгу може бути скерована на досягнення однієї або більше наведених цілей:

  1. формування вміння самоконтролю і інтерперсональної децентрації;
  2. перехід з мимовільного формування поведінки через власний професійний досвід до її довільного формування, кореляції впливу на неї вже набутого досвіду;
  3. набуття практично корисних психологічних знань особи щодо інших людей, оточення, значення самоконтролю в поведінці, самооцінки, способів і техніки подолання труднощів і розв`язання проблем;
  4. підготовка до виконання завдань в групі, формування інтерперсонального вміння;
  5. допомога в гармонійному і творчому розвитку осрбистості;
  6. забезпечення емоційної стабільності, підвищення психічної витривалості, стійкості до стресу і чинників, що призводять до розладу діяльності;
  7. розвиток здатності до концентрації і розподілу уваги, підтримка оптимального рівня здібностей і уваги;
  8. формування необхідної активності, необхідної для успішного і безпечного виконання роботи у важких, особливих і навіть екстримальних умовах;
  9. розвиток уміння прогнозувати діяльність і її наслідки в перспективі часу.

Висока ефективність такого комплексу для професійної роботи досягається за рахунок загального і психічного здоров`я, а також нормалізованого родинного життя. 

 

В літературі також часто згадується "керування стресом", як одне з ключових менеджерських вмінь, що знаходиться поруч з:

  • самосвідомістю;
  • творчим вирішенням проблем;
  • встановлення підтримуючих комунікацій;
  • здобуванням влади і впливу;
  • керування конфліктами;
  • ефективним делегуванням;
  • спонуканням інших;
  • колективним прийняттям рішень.

"Менеджер, що не знає власної вартості і компетентності, не може управляти собою і розвиватися, а в результаті керувати іншими людьми. Самосвідомість є однією з умов власного розвитку, а передусім впливу на такі особисті вміння, як встановлення пріорітетів і цілей, управління часом і управління стресом"

 

Стрес може стосуватися менеджера як суб`єкта, але також може бути явищем досить поширеним в організації, тому, дуже важливо не тільки формувати вміння менеджера зарадити собі зі стресом, але також вміння мінімізувати стрес в межах управління. 

 

Стрес є проблемою складною, явище стресу є небезпечним для працівників, особливо для менеджерів, на яких більшою мірою, ніж на багатьох інших, впливають стресори. Тому на закінчення обговорюваної проблеми доцільно розглянути метод подолання стресу.

 

Такий метод став предметом навчання у Стенфордському університеті на курсі креативності для менеджерів.

 

Оскільки менеджерські посади значною мірою є стресовразливими, цей метод може бути придатним для багатьох менеджерів, якщо ідентифікуються джерела стресу, пов`язані з управлінням, і реакції на цей стрес.

 

Спосіб користування цим методом зводиться до :

  1. Складання списків основних проблем, які є причиною стресу (список повинен бути вичерпним, охоплювати всі причини стресу чи занепокоєння).
  2. Розпізнання стресу, якого можна легко уникнути ( хоча проблеми, які можна розв`язати, видаються менш важливими від тих, які залишилися, елімінуючи їх, можна зменшити загальний рівень стресу).
  3. Розпізнання джерел стресу, що містить тільки ті причини стресу з першого списку, яких можна уникнути за допомогою глибокого аналізу або спеціальних дій).
  4. Перерахування решти причин стресу, таких, яких не можна уникнути (такі проблеми потребують нового погляду чи філософії: стрес долаємо, акцептуючи те, чого не можна уникнути). 

 

 

Атшибаева Оксана

[Founder "ATGO CONSULT'']

 

Оставить комментарий

Комментарии: 0